ЗМІСТ
Автори звіту
Резюме
Список скорочень
Розділ 1 Забезпечення державою базових потреб ВПО та гарантування залучення до здійснення представницької демократії
Розділ 2 Вільне пересування ВПО в межах країни
Розділ 3 Соціальне забезпечення ВПО
Розділ 4 Забезпечення інтеграції ВПО в громади та джерел існування ВПО
Розділ 5 Труднощі ВПО з отримання документів та здійснення правочинів
Розділ 6 Доступність ВПО до міжнародної фінансової допомоги
Висновки
Рекомендації
АВТОРИ ЗВІТУ
Турченко Ольга, к.ю.н., доцент кафедри конституційного, міжнародного і кримінального права Донецького національного університету імені Василя Стуса.
Вірьовкіна Лілія, керівниця ГО ” ТИ ПОТРIБЕН УКРАIНI”, практикуюча юристка.
Целовальченко Наталія, к.ю.н., адвокат, керівник ГО «Луганська правозахисна група.
Закревська Світлана, президент ГО «Альянс за громадянські права», член РГ2 УС ПГС
Бондаренко Сергій, голова правління ГО «Центр аналізу та розвитку громадських комунікацій «ДІАЛОГ»»
УПОРЯДНИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ:
Закревська Світлана, президент ГО «Альянс за громадянські права», член РГ2 УС ПГС
Бондаренко Сергій, голова правління ГО «Центр аналізу та розвитку громадських комунікацій «ДІАЛОГ»»
КОНСУЛЬТАНТ:
Лілія Олексюк, голова Всеукраїнської асоціації “Інформаційна безпека та інформаційні технології”, координаторка РГ2 УС ПГС
РЕЗЮМЕ
Звіт «Державна політика України щодо внутрішньо переміщених осіб у контексті виконання Угоди про Асоціацію» підготовлений Українською стороною Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС (Робоча група 2) за підтримки проекту «Громадська синергія».
Предметом дослідження були рішення та заходи уряду, парламенту України, міністерств та відомств щодо вирішення проблем та подолання життєвих труднощів вимушено переміщених осіб у період з січня 2014 по вересень 2017 року у контексті виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (надалі – Угода про асоціацію).
Оцінювання здійснювалась у формі аналізу нормативно-правових актів, судових рішень щодо задоволення потреб ВПО, соціологічних досліджень, інформаційно-аналітичних матеріалів у ЗМІ та інститутів громадянського суспільства, які опікуються задоволенням потреб ВПО, обговорення за участі представників РГ2 УС ПГС та проекту «Громадська синергія».
Комплексний характер цього звіту мав на меті визначити багатоаспектний характер реалізації рішень та заходів державних органів влади, які традиційно у публічному полі не висвітлюються, а саме – співвідношення задоволення прав та потреб ВПО у контексті виконання Угоди про асоціацію.
Головними висновками дослідження є:
1. Наявність дискримінації ВПО та відсутність механізму залучення до здійснення представницької демократії не відповідає ст. 4 Угоди про Асоціацію «Цілі політичного діалогу», статті 6 «Діалог і співробітництво з питань внутрішніх реформ», ст. 288 «Недопущення дискримінації». Це проявляється у неможливості ВПО брати участь у місцевих виборах в якості виборців, бути залученими до місцевих ініціатив; кредитних послуг; перешкоджає реалізації права на недоторканість свого приватного особистого життя тощо.
2. Обмеження вільного пересування ВПО в межах країни – це ігнорування ст. 16 Угоди «Співробітництво у сфері міграції, притулку та управління кордонами», ст 18 Угоди про асоціацію «Мобільність працівників», ст. 19 Угоди про асоціацію «Рух осіб», що проявляється у праві державних органів, в тому числі СБУ та поліції, органів місцевого самоврядування ініціювати перевірку місця проживання ВПО за адресою, вказаною в довідці, а також – наявності інших необмежених прав.
3. У сфері соціального забезпечення ВПО державою не виконується частина 2 «Державна допомога» ст. 262 Угоди про асоціацію «Загальні принципи», ст. 263 Угоди про асоціацію «Прозорість», ст. 267 Угоди про асоціацію «Національна система контролю державної допомоги». Реалізація подібної державної політики щодо соціального захисту людей, які виїхали з зони АТО та окупованої території АР Крим призвело до унеможливлення отримувати пенсії та інших видів соціального забезпечення без реєстрації в якості ВПО; відсутності права отримувати соціальну допомогу у будь-якій банківській установі, окрім Ощадбанку.
4. Відсутність ефективної та єдиної державної політики щодо створення гідних умов інтеграції ВПО в громади та сприяння створенню джерел існування ВПО ігнорує ст. 17 Угоди про асоціацію «Поводження з працівниками», ст. 18 Угоди про асоціацію «Мобільність працівників», ст. 77 Угоди про асоціацію «Відносини з бізнес-спільнотою», Главу 6 Угоди про асоціацію «Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля», ст. 85 Угоди про асоціацію «Цілі, сфера та межі застосування», ст. 93 Угоди про асоціацію «Доступ до ринку», ст. 94 Угоди про асоціацію «Національний режим», Главу 13 Угоди про асоціацію «Торгівля та сталий розвиток», ст. 291 Угоди про асоціацію «Багатосторонні трудові стандарти та угоди», ст. 293 Угоди про асоціацію «Торгівля на користь сталого розвитку»; у сфері оподаткування – ст. 349, 350, ст. 378, 379 Угоди про асоціацію; главу 21 Угоди про асоціацію «Співробітництво у галузі зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей» ст. 419 Угоди про асоціацію. Це проявляється у відсутності єдиної державної політики сприяння у отриманні ВПО у власність або тимчасове користування житла (т.зв «соціальне житло»), пільгових умов кредитування його придбання; неефективності програм сприяння самозайнятості ВПО.
5. Не створення державою умов та механізмів щодо вирішення труднощів ВПО з отримання документів та здійснення правочинів опосередковано впливає на реалізацію ст. 284 Угоди «Запити та контактні пункти». Залишається невирішеним питання щодо підтвердження реєстрації в зоні АТО та АР Крим (при внесенні подібного запису до паспорту, або видачі довідки про реєстрацію до ID картки ВПО). Також неврегульовані на законодавчому рівні процедури відновлення окремих документів ВПО. До тепер відсутні механізми відновлення трудової книжки/ підтвердження стажу, що створює труднощі при працевлаштуванні, отриманні пенсії (або відповідного розміру пенсії).
6. Непрозорість та низький рівень доступу ВПО до повної та об’єктивної інформації від уряду стосовно міжнародної фінансової допомоги, яка націлена на вирішення проблем ВПО, не відповідає частині 2 Угоди про асоціацію «Державна допомога», ст. 262 Угоди про асоціацію «Загальні принципи», ст. 263 Угоди про асоціацію «Прозорість». Відсутність державної політики у цьому напрямі призводить до того, що ВПО не мають повного доступу до інформації щодо діючих програм в галузі реалізації їх прав та свобод; не можуть висловити думку щодо доцільності використання коштів тих чи інших проектів; не мають можливість перевірити інформацію щодо цільового використання коштів та законодавчо закріплених важелів контролю.
Головні рекомендації за результатами проведеного аналізу, обговорення та оцінювання:
1. Внести зміни до діючого виборчого законодавства та право ВПО голосувати за місцем фактичного проживання.
2. Внести зміни до нормативно – правових актів щодо проходження процедури перевірки фактичного проживання ВПО за адресою, вказаною у довідці про взяття на облік ВПО; переглянути Тимчасовий порядок перетину лінії розмежування із метою зменшення черг при проходженні лінії зіткнення та забезпечення першочергових потреб на КПВВ.
3. Переглянути існуючі норми та механізми нарахування та виплати гарантованої державою соціальної підтримки (пенсії, допомога на дитину та ін.). Запровадити механізми щодо відокремлення виплати щомісячної адресної допомоги ВПО від інших видів соціальної допомоги та пенсій.
4. Прийняти довгострокові рішення щодо внутрішньо переміщених осіб, які вже не планують повертатися назад на місця свого постійного проживання, що залишились в окупованих та на тимчасово неконтрольованих територіях , передбачивши розробку програми забезпечення ВПО постійним житлом. Розробити та прийняти відповідні регіональні (місцеві) програми щодо підтримки, соціальної адаптації та інтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України.
5. Для вирішення труднощів ВПО з отримання документів та здійснення правочинів внести зміни до ЦПК України у відповідності до міжнародної практики щодо процесу прийняття до розгляду у судовому провадженні документів ВПО, що не відповідають закріпленій формі, наявності печаток тощо. Прописати в усіх процесуальних кодексах України окрему спрощену процедуру відновлення судових проваджень, втрачених у зоні проведення АТО та на території окупованої АР Крим на підставі наданих особою документів та наявної в реєстрі судових рішень інформації (без вказання конкретної форми документів).
6. Створити відкриту інформаційну систему публічного оприлюднення всієї інформації щодо надання Урядом соціальних послуг та допомоги ВПО, стосовно отримання та використання міжнародної фінансової допомоги органами влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями.
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ:
Угода про асоціацію – Угода про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони
ВПО – внутрішньо переміщені особи
СБУ – Служба Безпеки України
КМУ – Кабінет Міністрів України
ВРУ – Верховна Рада України
МінТОТ – Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України
Мінекономрозвитку – Міністерство економічного розвитку та торгівлі України
Держприкордонслужба – Державна прикордонна служба України
ДМС – Державна міграційна служба України
АТО – Антитерористична операція
АР Крим – Автономна республіка Крим
Мінсоцполітики – Міністерство соціальної політики України
ID картка – внутрішній (національний) паспорт громадянина України у формі пластикової картки з безконтактним електронним носієм
ЦПКУ – Цивільний процесуальний кодекс України
РГ2 УС ПГС – робоча група 2 Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС
АРК – Автономна республіка Крим
ВСТУП
Підписання та ратифікація Україною в 2014 році Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони має велике стратегічне значення для майбутнього країни. Україна цим підтвердила твердий намір поступового євроінтеграційного курсу, намір приєднатися до європейського товариства, бути європейською країною, дотримуватися європейських цінностей, яким вона віддана.
Необхідність практичної реалізації прийнятих на себе Україною міжнародно–правових зобов’язань стало причиною прийняття на національному рівні Плану заходів з імплементації Угоди про, на 2014-2017 роки, що було затвердженим Розпорядженням КМУ від 17 вересня 2014 р. № 847-р. (надалі – План заходів з імплементації).
План заходів з імплементації, містить обмежену кількість дій, прийнятих на себе міжнародно-правових зобов’язань стосовно значною за кількістю верстви населення України, яка з’явилась на початку 2014 року, – внутрішньо переміщених осіб із окупованих та частково або повністю не підконтрольних Україні територій (надалі – ВПО).
Станом на 6 листопада 2017 року, за офіційними даними, взято на облік 1 521 702 ВПО або 1 239 718 сімей з Донбасу і Криму . Більшість із облікованих ВПО проживають саме на Сході України або в її центральній частині (в Донецькій області близько 543 тис осіб, в Луганській – 290 тис осіб, Харківській – 196 тис осіб тощо), в західних областях України кількісні показники падають до 2-3 тис осіб (Тернопільська, Рівненська, Івано – Франківська, Львівська тощо). Серед ВПО велика кількість осіб, що мають особливі потреби, необхідність відповідного соціального та побутового забезпечення – це особи із інвалідністю ( близько 61 тис), пенсіонери (близько 840 тис), діти (близько 251 тис).
Статистичні дані не є точними, тому що не всі переміщені особи стали на облік та отримали відповідний статус, а деякі особи, що оформили статус ВПО, вимушені були повернутись назад на своє постійне місце проживання в окуповану територію або територію, що повністю або часткового не контролюється українською владою (причиною є відсутність житла на новому місці, роботи тощо).
Наразі ВПО становить понад 3,5 % від загальної кількості населення України. За 4 роки було сформовано спеціальне законодавство щодо захисту та реалізації прав та свобод ВПО, прийнято декілька нових нормативно – правових актів відносно статусу та регулювання території анексованого АРК та території, на сході України, де відбувається конфлікт.
Було створено відповідний спеціальний орган центральної влади – Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Частково функції допомоги постраждалим від збройного конфлікту та анексії Криму взяла на себе Державна служба із надзвичайних справ України, великий обсяг роботи в цьому напрямку здійснюють органи соціального захисту та Міністерство соціальної політики України.
В ході підготовки звіту була проаналізована існуюча державна політика України щодо внутрішньо переміщених осіб, як система діючих нормативно – правових актів та існуючої практики, у контексті виконання Угоди про асоціацію. Необхідно зазначити, що досі не існувало подібного дослідження із виконання міжнародно-правових зобов’язань України стосовно ВПО в ракурсі Угоди про асоціацію. Даний Звіт зможе стати ланкою для розумінням вимог Угоди про асоціацію та необхідних дій для узгодження діючої системи національного законодавства України.
РОЗДІЛ 1 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВОЮ БАЗОВИХ ПОТРЕБ ВПО ТА ГАРАНТУВАННЯ ЗАЛУЧЕННЯ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ПРЕДСТАВНИЦЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ
Угода про асоціацію забезпечує спільне підтримання тісних і тривалих відносин України та ЄС на основі спільних цінностей у повній відповідності до демократичних принципів, верховенства права, належного державного управління, прав і основоположних свобод людини. У Преамбулі Угоди зазначено, що Україна поділяє спільні цінності, на які спирається ЄС, а саме, демократію, повагу до прав і основоположних свобод людини та верховенство права.
Базові потреби ВПО полягають у забезпеченні рівних прав з іншими громадянами України у сфері реалізації права голосувати на місцевих виборах, права соціального забезпечення, повноцінної інтеграції до місцевих громад тощо.
Невиконання державою гарантій, передбачених у Конституції України та у спеціальному законі щодо захисту ВПО від дискримінації, призвела до того, що ВПО не можуть:
• голосувати на місцевих виборах, брати участь у місцевих ініціативах, внаслідок чого, не мають своїх представників в органах місцевого самоврядування, а органи місцевого самоврядування не мають зацікавленості зважати на їхні інтереси.
• отримувати соціальні виплати та пенсії без реєстрації в якості ВПО;
• користуватися будь-якою банківською установою для отримання соціальних виплат, окрім Ощадбанку.
Обмежені у:
• можливості брати участь у місцевому самоврядуванні (можуть бути обрані до органів місцевого самоврядування, але не мають право голосувати на відповідних виборах та виборах до Верховної ради України в одномандатних виборчих округах);
• обмежені в строках, на які можуть залишати місце, за яким вони зареєстровані у якості ВПО. Обмеження – 60 днів (90 у разі підтвердження особливих обставин) стосується лише ВПО, тоді як інші громадяни можуть бути відсутні за місцем реєстрації без обмежень
• отриманні тимчасового або соціального чи постійного житла, компенсацій за втрачене майно, пільг на отримання освітніх послуг, кредитних послуг.
• реалізації права на недоторканість свого приватного особистого життя, оскільки процедура реєстрації в якості ВПО та користування таким статусом для отримання соціальних виплат та пенсій, передбачає перевірку їх місця проживання (відвідування їх житла уповноваженими державою соціальними працівниками, складання актів, надання документів з роботи, навчання тощо).
У 2014р. був прийнятий спеціальний Закон , ст. 14 якого передбачає заборону дискримінації ВПО, але дана норма щодо недискримінації ВПО не була імплементована в законодавство України, не були розроблені спеціальні механізми для вільної реалізації прав ВПО у сфері участі у місцевих виборах, права соціального забезпечення, повноцінної інтеграції до місцевих громад. Навпаки – спеціальним підзаконним актом держави , та завдяки бездіяльністі держави щодо вирішення питання участі ВПО у місцевих виборах та визнання їх членами місцевої територіальної громади було створене таке правове регулювання, що виокремлює ВПО в спеціальну соціальну групу.
У 2015 р. був прийнятий Закон України «Про місцеві вибори» , який формально не містить заборони участі ВПО у місцевих виборах, але й не передбачає процедури реалізації прав саме ВПО. Бар’єр для участі ВПО в виборах до органів місцевого самоврядування полягає в тому, що ВПО не можуть на підставі довідки про взяття на облік ВПО за своїм бажанням змінити у Державному реєстрі виборців свою виборчу адресу, тому що у реєстрі містяться відомості про постійне місце проживання ВПО ще до вимушеного переміщення. Тому при складанні списків виборців до них не вносять ВПО, не зважаючи на те, що ВПО тривалий час проживають у приймаючий громаді, працюють, сплачують податки і хочуть відчувати себе повноцінними членами місцевої громади.
РОЗДІЛ 2 ВІЛЬНЕ ПЕРЕСУВАННЯ ВПО В МЕЖАХ КРАЇНИ
Однією із потреб для ВПО є вільне пересування територією, що контролюється українською владою, а також в/із зони проведення АТО та окупованої АР Криму.
Обмеження вільного пересування ВПО закріплено у Постанові КМУ , якою було внесені зміни щодо проведення перевірок місця проживання відповідно до адреси, вказаної в довідці ВПО , стосовно пересування на/із непідконтрольну територію та АР Крим у прийнятому Тимчасовому порядку перетину лінії зіткнення . Згідно Порядку, проведення перевірок місця проживання ВПО, попри внесені позитивні зміни, містить право управлінь соціального захисту ініціювати додаткові перевірки місця проживання, а саме: за «наявності інформації про повернення внутрішньо переміщеної особи на тимчасово окуповану територію України, до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, чи її виїзду за кордон, або отримання такої інформації від МВС, СБУ, Держприкордонслужби, Національної поліції, ДМС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних і фізичних осіб, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам». При цьому сам факт «виїзду за кордон» ВПО вважається причиною ініціювання додаткової перевірки. Особа, яка тільки перетнула кордон України, підпадає під регулювання імперативної дії норми, причина виїзду (навчання, лікування, відпочинок тощо) державними органами не аналізуються. До свого часу повернення (а це може бути лише 1 тиждень) ВПО може бути перевірено за адресою проживання та позбавлено усіх соціальних виплат.
Такий штучно зроблений бар’єр для виїзду ВПО за кордон йде в розріз із нормами Угоди (ст. ст. 16, 18, 19), що визначають свободу в пересуванні державами – членами Угоди, мають на меті посилення мобільності громадян задля подальшого прогресу у візовому діалозі.
Щодо перетину лінії зіткнення (в Донецькій/Луганській області) та адміністративного кордону (АР Крим) – можна зазначити ускладнену процедуру отримання батьками судового рішення для перетину її із дітьми у разі, коли вони не мають нотаріально завіреного дозволу на вивіз дитини. Така процедура на розсуд суду вимагає подання інформації до газети або проведення дій щодо розшуку іншого батька, що триває 2-3 місяця та вимагає матеріальних вкладень в ці дії (подання інформації до газети коштує приблизно 600 – 800 грн). Такі дії з боку держави можна розцінювати як перешкоджання виїзду ВПО за кордон, а також порушенням принципу недискримінації. Право на вільне пересування територією України та право на виїзд за кордон також гарантується Цивільним кодексом України, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» . Жодних обмежень щодо ВПО не міститься в зазначених нормативно – правових актах, що свідчить про порушення принципу законності при встановленні окремих обмежень для ВПО, як окремої категорій громадян.
Право органів МВС, СБУ, Держприкордонслужби, Національної поліції, ДМС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування надавати «списки осіб», що потребують додаткової перевірки, викликає обурення серед людей, про що свідчить масові петиції серед ВПО . Наданням додаткових непритаманних каральних функцій управлінню соціального захисту не тільки спотворюються принципи його роботи (гуманність, незалежність тощо), але й створюється надмірне навантаження на працівників, без відповідного для цього фінансового заохочення (як і до цього часу фінансування заробітної плати йде із місцевого бюджету) . Це стає причиною необ’єктивності – є чисельні випадки, коли ВПО, при оскарженні рішень стосовно відміни соціальних виплат, зазначають, що спеціалісти управління соціального захисту навіть не виходять на їх адресу.
В управлінь соціального захисту залишилось право зупинити або відмінити соціальні виплати, в тому числі і пенсію, якщо ВПО не з’явився до відповідного управління соціального захисту в 3 денний термін після проведення перевірки та залишення ними повідомлення у нього вдома. Чинними нормативно –правовими актами не роз’яснена ні сама процедура відповідного залишення повідомлення (чи у дверному отворі чи іншому місці, чи може передається через сусідів), ні вказані додаткові засоби інформування (через телефонний зв’язок, соціальні мережі, електрону пошту).
Таким чином, порушується і право ВПО на оскарження, тому що процедура інформування про проведену перевірку адреси проживання ВПО дає можливість спеціалісту завідомо або ненавмисне допустити помилки (не залишити повідомлення, залишити повідомлення без дати або із датою, що вже давно пройшла, тощо). Оскаржити дії або бездіяльність спеціалістів управління проблематично: відділення пошти не залучається, щоб проставити штамп надходження, сусіди не залучаються до перевірки і тому не можуть виступати свідками, в більшості випадків про проведення перевірки освідомленні лише 2-3 спеціаліста управлення соціального захисту, інші органи в рідних випадках залучаються до перевірки. Крім цього, особа не отримує своєчасно інформацію і про зупинення соціальних виплат (ВПО не буде повідомлений ні у телефонному або електронному режимі про це), і особа може не усвідомлювати небезпеку втрати соціальних виплат.
Крім цього, процедура не включає засоби захисту інформації: в повідомленні про необхідність ВПО прийди до управління соціально захисту вказуються її персональні дані, але такий лист кладуть без конверта, залишають у відкритому вигляді, що, враховуючи негативне відношення окремих громадян у суспільстві до ВПО, може становити загрозу життю, здоров’ю ВПО або дискримінаційне відношення (сусіди можуть викинути повідомлення лише із власного негативного ставлення до ВПО, тощо). Відкрите розміщення особистих даних особи, порушує гарантоване вказаною вище Конвенцією 1950р. право на приватність та положення Закону України «Про захист персональних даних» щодо заборони розголошення без згоди особи її персональних даних.
Реалізація політики щодо проведення перевірок ВПО за місцем перебування призвела до того, що ВПО є обмеженими у праві пересуватись країною, повинні постійно очікувати проведення перевірок за адресою, вказаною у довідці, що не дає можливості повноцінно працювати, виїжджати за межі місця постійного проживання у сімейних чи особистих справах, займатись підприємницькою діяльністю, відвідувати свої домівки на непідконтрольній території, та виїжджати за кордон.
РОЗДІЛ 3 СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВПО
У контексті соціального захисту існують нагальні потреби в отриманні соціальних виплат та пенсій незалежно від місця знаходження ВПО, в забезпеченні житлом, в забезпеченні права на безоплатне проживання з оплатою лише комунальних послуг для соціально незахищених ВПО – осіб похилого віку, людей з інвалідністю, багатодітних сімей.
Ст.14 Закону , передбачається заборона дискримінації ВПО, що мало забезпечити, зокрема, реалізацію прав ВПО в сфері соціального захисту нарівні з іншими громадянами України; ст.9, ст. 11 передбачають право на безоплатне забезпечення житлом ВПО з оплатою лише комунальних послуг (на півроку для всіх, для ВПО – з інвалідністю, осіб похилого віку, багатодітних сімей – з правом подовження такого строку).
Відповідно до постанови КМУ усі соціальні виплати, у тому числі й пенсії, ВПО можуть одержувати лише з картки Ощадбанку України, обов’язковою є процедура ідентифікації пенсіонерів та інших отримувачів соціальних виплат в установах Ощадбанку. Також з 8 липня 2016 року були затверджені механізми по призначенню та контролю за соціальними виплатами, що передбачають втручання в особисте життя громадян, постійний контроль за їх місцем знаходження з боку органів влади шляхом здійснення перевірок місця проживання ВПО, процедури ідентифікації, складання актів з цього приводу у житлі ВПО. Таке регулювання значно відрізняється від звичайних процедур перевірки інших отримувачів соціальних виплат.
Якщо громадянин України має реєстрацію місця постійного проживання на непідконтрольній території України, отримувати пенсію та інші соціальні виплати він може лише у разі реєстрації в якості ВПО. Внаслідок цього жителі непідконтрольних Україні територій задля отримання української пенсії вимушені масово реєструватися в якості ВПО, потім деякі повертаються до свого місця постійного проживання до непідконтрольної Україні території. Держава намагається відслідкувати таких осіб, зафіксувати те, що вони не проживають за місцем реєстрації в якості ВПО, щоб припинити статус ВПО та припинити виплату пенсій та надання інших видів соціального забезпечення.
11 лютого 2015 року Окружний адміністративний суд м. Києва прийняв постанову про часткове задоволення позову в справі №826/18826/14, яким визнав незаконним і недіючим з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню й надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької й Луганської областей, затвердженого Постановою КМУ 2 квітня 2015 року. Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції. 16 жовтня 2015 року Вищий адміністративний суд України відхилив касаційну скаргу уряду й залишив у чинності ці рішення. Саме вказаний Тимчасовий порядок передбачає припинення виплат пенсій мирним жителям, які залишилися на непідконтрольній території України у Луганській та Донецькій областях. Але в тексті постанови суду не вказано, як саме та в які строки Уряд України щось повинен зробити для відновлення виплати пенсій громадянам з непідконтрольних Україні територій, при цьому в цей час це фактично неможливо, оскільки органи державної влади України на непідконтрольній українській владі території відсутні.
Відповідно до Указу Президента України було передбачено здійснення евакуації всіх державних органів із зони проведення АТО на територію підконтрольну України, на практиці здійснити це вдалося не в повному обсязі. Зокрема, управління Пенсійного фонду України були юридично переведені з непідконтрольної та окупованої території, але на підконтрольній Україні території ці управління не відновили в повному обсязі свої функції. Пенсійні справи громадян, що одержували пенсію, та інша документація цих управлінь так і залишилася на окупованій та непідконтрольній українській владі території й продовжує використовуватися органами «пенсійного фонду» «ЛНР» і «ДНР». Згідно Постанови Правління Пенсійного фонду України органи Пенсійного фонду, переведені з непідконтрольної Україні території, виконують лише функції по адмініструванню пенсійних внесків і зборів, але функції по виплаті пенсії ці органі так і не відновили.
Відмова Уряду поновити пенсійні виплати призвела до створення особливого режиму контроля за реєстрацією, переміщенням, реалізації прав в сфері соціального забезпечення ВПО в Україні, та з жителями з непідконтрольних Україні територій, які реєструються в якості ВПО лише задля отримання пенсій.
Уряд не забезпечив створення чіткого механізму взаємодії органів місцевої влади з власниками/балансоутримувачами житла, де мешкають ВПО (зокрема, місць компактного поселення), з забезпеченням необхідного фінансування для реалізації прав ВПО на безоплатне проживання у відповідності до закону, що призвело до примусового виселення ВПО з місць компактного поселення ВПО, до масового повернення ВПО у зону конфлікту внаслідок неспроможності оплатити житло або знайте інше прийнятне для себе житло.
Реалізація державної політики щодо соціального забезпечення ВПО призвела до того, що ВПО та мешканці окупованих та/або непідконтрольних територій не можуть:
• отримувати пенсії та інші види соціального забезпечення без реєстрації в якості ВПО;
Обмежені у:
• отриманні тимчасового житла, забезпеченні права на безоплатне проживання зі сплатою лише комунальних послуг.
• користуванні будь-якою банківською установою, окрім Ощадбанку при отриманні соціальних виплат та пенсій.
РОЗДІЛ 4 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕГРАЦІЇ ВПО В ГРОМАДИ ТА ДЖЕРЕЛ ІСНУВАННЯ
Головними потребами є :
• житло на територіях підконтрольних уряду України, де постійно мешкають ВПО;
• робота за фахом, перекваліфікації та самозайнятість ВПО;
• інтеграції ВПО в громади.
Станом на жовтень 2017 року для вирішення актуальних проблем ВПО (забезпечення житлом, роботою тощо) на рівні держави ухвалено декілька ЗУ та постанов КМУ , , .
Спостерігається нерівнозначне забезпечення соціальним (тимчасовим) житлом та розселення ВПО у вказаному житлі по областям України. Так, в соціальному житлі в Кіровоградській області проживає 73 ВПО, Черкаської області – 69 ВПО, а, наприклад, Житомирській обл. – 252 ВПО, у транзитному модульному містечку м. Харкова розселено 412 осіб, також 513 ВПО розселена на 6 об’єктах компактного проживання. У деяких областях (Вінницькій, Рівненській, Волинській області, Хмільницькій та інших) проведено інвентаризацію об’єктів, які можуть бути використані для тимчасового проживання ВПО, узагальнену інформацію направлено Мінрегіону. Але коштів на добудову таких об’єктів не було виділено.
Більшість проектів щодо забезпечення тимчасовим житлом відбувається за рахунок фінансування міжнародними організаціями/урядами, таких як: Представництва Європейського Союзу в Україні, Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ), ПРООН тощо. Крім цього, деякі кошти на забезпечення ВПО тимчасовим житлом йдуть в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України Європейського інвестиційного банку, які фінансуються за кошти траншів (по Донецькій області планується відновлення 8 гуртожитків).
За результатами домовленості України та Німеччини Державна служба України з надзвичайних ситуацій отримала від Німецького товариства міжнародного співробітництва гуманітарну допомогу у вигляді житлових та технічних модулів для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб з Донецької та Луганської областей. Такі модульні містечка розташовані у Дніпропетровській, Запорізькій областях.
Інформації щодо повного переліку таких об’єктів, їх адреси та контакті дані адміністрації об’єктів тимчасового проживання ВПО не розміщено на жодному із офіційних сайтів органів влади України. Зокрема щодо стану відремонтованих об’єктів та наявність вільних місць. Це призводить, з одного боку, до нерівномірності розселення гуртожитків, з іншого – до різноманітних порушень із боку держави або інших осіб (нецільового використання об’єктів, проведення недоброякісного ремонту, розкрадання майна).
Питання із забезпечення постійним житлом ВПО практично не вирішене і станом на 2017 рік. Представництва міжнародних організацій не фінансують створення постійних місць проживання ВПО, тоді як загальнодержавної стратегія щодо цього відсутня. В 2017 році ухвалено закон, що надав можливість отримати кредитування від держави для покупки житла поза зоною АТО та окупованої АР Крим . Нагальною є необхідність визначення механізмів його реалізації та виділення відповідних коштів на його реалізацію. Але цим законом охоплюється лише нове будівництво, не задіяно наявне житло (недобудови), або вторинний ринок житла. Таким чином, навіть у разі виділення коштів та вирішення процедурних питань, проблема із поселенням ВПО у власне майно відкладається до часу закінчення будівництва та передання об’єктів у експлуатацію (за мінімальним розрахунком це 2-3 роки).
Локально питання із постійним житлом для ВПО частково вирішуються в шести регіонах (Вінницький, Миколаївський, Рівненський, Сумський, Харківський та Тернопільський), де затверджено регіональні програми або передбачені заходи в окремих розділах існуючих регіональних програм. В ряді регіонів виділено земельні ділянки під будівництво житла для цієї категорії громадян (Закарпатський, Львівський та м. Києві) або проводиться відбір придатних ділянок (Рівненський та Сумський).
Проблема із працевлаштуванням ВПО, відкриттям власної справи, інтегруванням в приймаючі громади за три роки все ще залишається гострою , . Негативними факторами, які впливають на стан благополуччя є :
1) ВПО є представниками професій які або мають дуже обмежене застосування поза межами Донбасу (наприклад, гірничі або металургійні професії), або попит на які в умовах економічної кризи суттєво зменшується (гуманітарії, економісти, юристи, менеджери тощо);
2) серед ВПО є багато людей передпенсійного або пенсійного віку та людей з інвалідністю, які об’єктивно програють конкуренцію на ринку праці;
3) відсутність житла в тому населеному пункті, де ВПО має можливість працевлаштуватись;
4) проблеми відновлення документів ВПО (паспорту, трудової книжки, документів про освіту тощо) .
Значний внесок у вирішення проблем ВПО щодо працевлаштування, створення робочих місць, відкритті власних справ ВПО, надають міжнародні організації, такі як ПРООН, МОМ, Червоний Хрест, Карітас, Представництво Данської та Норвезької ради у справах біженців тощо.
Державна підтримка працевлаштування ВПО закріплена у єдиному нормативно –правовому акті . Але низький рівень фінансування програми із боку держави, відсутність інформування працедавців із боку центрів зайнятості стали факторами недієвості даного механізму заохочення. У незначному обсязі профінансована і програма щодо сприяння відкриття власної справи осіб, що стали на облік в центри зайнятості.
РОЗДІЛ 5. ТРУДНОЩІ ВПО З ОТРИМАННЯ ДОКУМЕНТІВ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОЧИНІВ
Відновлення втрачених або пошкоджених документів/інформації для осіб, які тільки виїжджають із зони проведення АТО або АР Крим, та осіб, які вже стали на облік, залишається на 2017 рік однією із першочергових, але повною мірою неврегульованих законодавством України питань. Процедурно ускладнено відновити такі документи, як: паспорт та інформацію про місце реєстрації (штамп або окремий документ до ID картки), трудову книжку, а також судові рішення, виконавчі листи тощо.
Невирішеною залишилась ситуація щодо підтвердження реєстрації в зоні АТО та АР Крим для внесення подібного запису до паспорту, або видачі довідки про реєстрацію до ID картки.
Відповідна інформація міститься у паперових носіях (домова книжка або картки, які велись балансоутримувачами в зоні АТО та АР Крим). Наразі доступу до подібних документів не має, а реєстр виборців не містить повної інформації (немає інформації про реєстрацію дітей тощо). Не визначений орган, який повинен вносити відомості. З 4 квітня 2016 року набрала чинності Постанова КМУ №207 , що встановлює нові правила реєстрації місця проживання громадян. Функцію з реєстрації місця проживання передано до виконавчих органів територіальних громад, відтак, підрозділи міграційної служби припинили здійснення реєстрації місця проживання. В той же час виконавчі органи територіальної громади не можуть здійснювати реєстрацію або відновлення записів, бо повноваження зазначених органів обмежені територією їх адміністративно – територіальної одиниці.
Залишаються труднощі із відновленням трудової книжки/стажу, що створює проблеми при працевлаштуванні (деякі професії вимагають наявності відповідного стажу), отриманні пенсії (або відповідного розміру пенсії). Нині не існує єдиної процедури відновлення стажу до 28.02.2001 року, часу впровадження поняття «страхового стажу» та початку виплат роботодавцями страхових внесків. Єдиною можливістю особи відновити стаж до цього часу є подання відповідної форми довідок із архівних установ, довідок, виданих попереднім роботодавцем тощо. На підставі того, що архівні устави не здійснюють діяльність та/або не є підконтрольними українській владі, а попередні роботодавці або вже ліквідовані, або не перемістились із зони проведення АТО та АР Крим, ВПО не має можливості підтвердити інформацію щодо стажу та відновити трудову книжку.
Залишається проблемною процедура відновлення судових рішень та виконавчих листів, втрачених в зоні АТО та АР Крим. І, хоча реєстр судових рішень, який відповідно до ЗУ «Про доступ до судових рішень» , що набрав чинності 1 червня 2006 року, містить інформацію про судові рішення із того часу, але без паперової справи відновити судове провадження, та видати судове рішення/дублікат виконавчого листа є неможливим. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних i кримінальних справ зробив Узагальнення практики розгляду судами деяких питань, пов’язаних із відновленням втраченого судового провадження, у тому числі на тимчасово окупованій території і в зоні АТО . Він визначив цю категорію справ як окремий вид цивільного провадження, що, на відміну від справ позовного, окремого та наказного провадження, спрямований не на захист порушених суб’єктивних матеріальних прав, свобод чи інтересів, а на захист процесуальних прав учасників процесу, пов’язаних з втратою судового провадження. Але на даний час, якщо не виявляється можливим відновити паперові матеріали справи та відновити судове провадження, для ВПО залишається лише можливість повторно звернутись до суду із даним предметом спору. Звичайно це не завжди гарантує винесення ідентичного рішення по даному питанню.
РОЗДІЛ 6 ДОСТУП ВПО ДО МІЖНАРОДНОЇ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ
Основними потребами ВПО щодо забезпечення доступу до міжнародної фінансової допомоги є наступні:
• своєчасна та наявна у відкритому доступі інформація про гранти та фінансування окремих проектів, що стосуються життєдіяльності ВПО;
• наявність важелів контролю за цільовим використанням коштів з боку громадськості, представників міжнародних організацій, ЗМІ, держаних органів влади та місцевого самоврядування.
Міністерством економічного розвитку та торгівлі України створено ресурс «Офіційний портал координації міжнародної допомоги України», де розміщена інформація щодо надання міжнародної фінансової допомоги, яку отримують державні органи та органи місцевого самоврядування в рамках імплементації Угоди про асоціацію (діючі та завершені проекти) із метою сприяння інтеграції ВПО, розміщення ВПО у тимчасове житло, створення робочих місць тощо .
Згідно із звітом міжнародної неприбуткової організації ACAPS Україна опинилася на 18-й позиції в рейтингу країн з найгіршим доступом цивільного населення до гуманітарної допомоги. Такі дані підтверджуються і офіційною інформацією від органів влади. Так, прес-служба Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України зазначає, що зараз «близько 2 млн жінок – мешканок Донецької, Луганської областей і переселенок потребують гуманітарної допомоги» . Гірша ситуація із непідконтрольною частиною Донецької та Луганської областей та окупованої АР Крим. Як зазначається у 18 Доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини, на непідконтрольній українській владі території: відзначається «зростаюча потреба в продовольчих і непродовольчих товарах. Це пов’язано, зокрема, з вантажною блокадою і забороною діяльності великих гуманітарних організацій (чеської організації «Людина в біді» і гуманітарного центру «Допоможемо» Фонду Ріната Ахметова) в «Донецькій Народній Республіці» .
Негативні відгуки від самих ВПО та ЗМІ стосуються проектів:
1) довготривалих та великими за своїми обсягами робіт;
2) до реалізації яких залучені органи державної влади або органи місцевої влади, як ланка між ВПО та донорами;
3) проектом передбачено перевезення гуманітарного вантажу через митницю;
4) залучення надмірно великої кількості громадський організацій, що звітують одна одній, та інше.
Аналізуючи відгуки можна виділити такі проблеми, що наразі ВПО :
• не мають повного доступу до інформації щодо діючих програм в галузі реалізації їх прав та свобод;
• не можуть висловити думку щодо доцільності використання коштів тих чи інших проектів або їх думка не береться до уваги;
• не мають можливість перевірити інформацію щодо цільового використання коштів та законодавчо закріплених важелів контролю.
Таким чином вирішення питань та проблем ВПО здійснюється в більшості випадків без врахування думки самих ВПО. Це порушує принцип надання гуманітарної допомоги та принципи роботи державних органів та місцевого самоврядування .
Непрозорість та низький рівень доступу ВПО до повної та об’єктивної урядової інформації або інформації від органів місцевого самоврядування стосовно міжнародної фінансової допомоги, яка націлена на вирішення проблем ВПО, йде в розріз із принципами та вимогами частини 2 Угоди про асоціацію «Державна допомога» ст. 262 Угоди про асоціацію «Загальні принципи», ст. 263 Угоди про асоціацію «Прозорість».
ВИСНОВКИ
Проведений аналіз потреб внутрішньо переміщених осіб, в ході якого виявлено системні проблеми ВПО, та їх співвідношення до вимог положень Угоди про асоціацію засвідчили, що зобов’язання України, закріплені в Угоді про асоціацію, часткового або повністю не виконуються. Задоволення потреб ВПО, як однієї із найбільш незахищених верств населення України, через захист їх прав наблизить Україну до європейських стандартів та створить умови для повноцінній участі Україні в європейському співтоваристві.
Попри ці позитивні зміни, питання ВПО у загальних обсягах залишились не вирішеними: ВПО не забезпечені постійним житлом, працевлаштуванням, існують проблеми стосовно нарахування та виплат різних видів соціальної допомоги тощо. Не всі заходи щодо розв’язання та вирішення питань ВПО, які були успішно реалізовані в одних областях, були запроваджені як загальна державна практика. Загалом спостерігається відсутність загальної державної стратегії (політики) щодо вирішення питань внутрішньо переміщених осіб, наявні дискримінаційні вимоги щодо ВПО, відсутність політичної волі при вирішення питань ВПО. На це вказують більшість звітів, що були підготовлені різними міжнародними та національними правозахисними організаціями.
В ході аналізу Угоди про Асоціацію та незадоволення потреб ВПО були виявлені наступні проблеми:
1. Наявність дискримінації ВПО та відсутність механізму залучення до здійснення представницької демократії не відповідає ст. 4 Угоди про Асоціацію «Цілі політичного діалогу», статті 6 «Діалог і співробітництво з питань внутрішніх реформ», ст. 288 «Недопущення дискримінації». Це проявляється у неможливості ВПО брати участь у місцевих виборах в якості виборців, бути залученими до місцевих ініціатив; кредитних послуг; перешкоджає реалізації права на недоторканість свого приватного особистого життя тощо.
2. Обмеження вільного пересування ВПО в межах країни – це ігнорування ст. 16 Угоди «Співробітництво у сфері міграції, притулку та управління кордонами», ст 18 Угоди про асоціацію «Мобільність працівників», ст. 19 Угоди про асоціацію «Рух осіб», що проявляється у праві державних органів, в тому числі СБУ та поліції, органів місцевого самоврядування ініціювати перевірку місця проживання ВПО за адресою, вказаною в довідці, а також – наявності інших необмежених прав.
3. У сфері соціального забезпечення ВПО державою не виконується частина 2 «Державна допомога» ст. 262 Угоди про асоціацію «Загальні принципи», ст. 263 Угоди про асоціацію «Прозорість», ст. 267 Угоди про асоціацію «Національна система контролю державної допомоги». Реалізація подібної державної політики щодо соціального захисту людей, які виїхали з зони АТО та окупованої території АР Крим призвело до унеможливлення отримувати пенсії та інших видів соціального забезпечення без реєстрації в якості ВПО; відсутності права отримувати соціальну допомогу у будь-якій банківській установі, окрім Ощадбанку.
4. Відсутність ефективної та єдиної державної політики щодо створення гідних умов інтеграції ВПО в громади та сприяння створенню джерел існування ВПО ігнорує ст. 17 Угоди про асоціацію «Поводження з працівниками», ст. 18 Угоди про асоціацію «Мобільність працівників», ст. 77 Угоди про асоціацію «Відносини з бізнес-спільнотою», Главу 6 Угоди про асоціацію «Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля», ст. 85 Угоди про асоціацію «Цілі, сфера та межі застосування», ст. 93 Угоди про асоціацію «Доступ до ринку», ст. 94 Угоди про асоціацію «Національний режим», Главу 13 Угоди про асоціацію «Торгівля та сталий розвиток», ст. 291 Угоди про асоціацію «Багатосторонні трудові стандарти та угоди», ст. 293 Угоди про асоціацію «Торгівля на користь сталого розвитку»; у сфері оподаткування – ст. 349, 350, ст. 378, 379 Угоди про асоціацію; главу 21 Угоди про асоціацію «Співробітництво у галузі зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей» ст. 419 Угоди про асоціацію. Це проявляється у відсутності єдиної державної політики сприяння у отриманні ВПО у власність або тимчасове користування житла (т.зв «соціальне житло»), пільгових умов кредитування його придбання; неефективності програм сприяння самозайнятості ВПО.
5. Не створення державою умов та механізмів щодо вирішення труднощів ВПО з отримання документів та здійснення правочинів опосередковано впливає на реалізацію ст. 284 Угоди «Запити та контактні пункти». Залишається невирішеним питання щодо підтвердження реєстрації в зоні АТО та АР Крим (при внесенні подібного запису до паспорту, або видачі довідки про реєстрацію до ID картки ВПО). Також неврегульовані на законодавчому рівні процедури відновлення окремих документів ВПО. До тепер відсутні механізми відновлення трудової книжки/ підтвердження стажу, що створює труднощі при працевлаштуванні, отриманні пенсії (або відповідного розміру пенсії).
6. Непрозорість та низький рівень доступу ВПО до повної та об’єктивної інформації від уряду стосовно міжнародної фінансової допомоги, яка націлена на вирішення проблем ВПО, не відповідає частині 2 Угоди про асоціацію «Державна допомога», ст. 262 Угоди про асоціацію «Загальні принципи», ст. 263 Угоди про асоціацію «Прозорість». Відсутність державної політики у цьому напрямі призводить до того, що ВПО не мають повного доступу до інформації щодо діючих програм в галузі реалізації їх прав та свобод; не можуть висловити думку щодо доцільності використання коштів тих чи інших проектів; не мають можливість перевірити інформацію щодо цільового використання коштів та законодавчо закріплених важелів контролю.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
І. Загальні рекомендації, що мають на меті системний вплив на вирішення проблем ВПО:
Верховній Раді України:
1. Забезпечити право ВПО на участь у місцевих виборах в якості виборців, для чого прийняти зміни до чинного виборчого законодавства. Необхідною умовою для участі ВПО у місцевих виборах може бути наявність показників що свідчать про інтеграцію у місцеву громаду – проживання на одній території продовж певного терміну (пропонуємо – від 3х місяців), сплата місцевих податків і зборів (тобто офіційне працевлаштування у цій місцевості або відкриття власної справи у цій місцевості), тощо.
2. Забезпечити ВПО реалізацію прав на житло (в т.ч. у житлових приміщеннях, які знаходяться у комунальній та відомчій власності), компенсації за пошкоджене або знищене внаслідок збройного конфлікту майно, а також майно, що залишилося на непідконтрольній уряду України майно, забезпечити пільги на отримання освітніх послуг, кредитних послуг для придбання житла тощо.
Кабінету Міністрів України:
1. Розробити механізм відновлення пенсійних та соціальних виплат для жителів непідконтрольної території – громадян України незалежно від їх реального місця проживання, відокремивши усі соціальні виплати та пенсії від довідки ВПО. Впровадити механізми щодо відокремлення виплати щомісячної адресної допомоги ВПО від інших видів соціальної допомоги та пенсій.
2. Розробити програми забезпечення ВПО постійним житлом зі створенням відповідної нормативно-правової бази (включаючи внесення відповідних змін до Житлового Кодексу, Земельного Кодексу, Закону про місцеве самоврядування, Закону про інвестиційну діяльність та дотичні до нього закони, тощо).
Генеральній прокуратурі України:
1. Запровадити державну кампанію сприяння ВПО в отриманні статусу потерпілих внаслідок збройного конфлікту (в межах наявних кримінальних проваджень у правоохоронних органах України).
ІІ. Спеціальні рекомендації, що мають на меті вирішення окремих проблемних питань ВПО:
Верховній Раді України:
1. Внести зміни у відповідні нормативно-правові акти України стосовно спрощення процедури отримання в судовому процесі дозволу на ввіз дитини у зону АТО та АР Крим одним із батьків.
2. Внести зміни у відповідності до міжнародної практики щодо процесу прийняття до розгляду у судовому провадженні документів ВПО, що не відповідають закріпленій формі, наявності печаток тощо.
3. Визначити окрему спрощену процедуру відновлення судових проваджень, втрачених у зоні проведення АТО та на території окупованої АР Крим на підставі наданих особою документів та наявної в реєстрі судових рішень інформації.
Кабінету Міністрів України:
1. Забезпечити виплати пенсій ВПО на рівних умовах з усіма громадянами України. Відокремити отримання довідки ВПО від отримання усіх соціальних виплат та пенсій.
2. Забезпечити безоплатне проживання соціально незахищених ВПО – осіб похилого віку, людей з інвалідністю, багатодітних сімей – з оплатою лише комунальних послуг.
3. Відмінити перевірки ВПО за місцем проживання, крім випадків коли такі перевірки передбачені для інших категорій громадян.
4. Зобов’язати органи влади та місцевого самоврядування інформувати ВПО через єдиний інформаційно-ресурсний центр (сайт) для вимушено переміщених осіб (стосовно змін у законодавстві, можливостей оренди житла, чинних програм підтримки тощо).
5. Зобов’язати облдержадміністрації розробити та сприяти органам місцевого самоврядування в прийнятті відповідних регіональних програми щодо підтримки, соціальної адаптації та інтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України.
6. Уповноважити окремі органи влади/місцевого самоврядування щодо: аналізу поданих доказів про реєстрацію в зоні АТО/АР Крим, внесення відповідних записів в паспорти України або в додатки до ID картки.
7. Залучити громадськість до контролю цільового використання міжнародної допомоги. Зробити це шляхом створення робочих груп із залученням представників ІГС, які працюють у сфері захисту ВПО, ЗМІ, провідних експертів.
8. Створити відкриту інформаційну систему щодо надання Урядом соціальних послуг та допомоги ВПО, стосовно отримання та використання міжнародної фінансової допомоги органами влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями щодо підтримки ВПО.
9. Створити єдиний реєстр громадських та/або благодійних організацій, які отримують міжнародну фінансову допомогу або залучені до реалізації проектів з метою реалізацій прав та свобод ВПО.
10. Залучити інші банківські установи (крім Ощадбанку) до обслуговування соціальних виплат ВПО з метою зменшення навантаження на Ощадбанк та надання внутрішньо переміщеним особам права самостійного вибору банку.
Міністерство соціальної політики України:
1. Запровадити періодичне (щонайменше – 1 раз на квартал) звітування органів соціального забезпечення щодо задоволення потреб ВПО та оперативне оприлюднення інформації на офіційних ресурсах (сайтах) щодо виділення гуманітарної та іншої допомоги.
2. Забезпечити, наявність у звітах відповідних структур (органів місцевого самоврядування, відділень соціального захисту, центрів зайнятості тощо) інформації щодо забезпечення потреб ВПО та ветеранів АТО окремо від інформації про інші соціально незахищені верстви населення задля демонстрації реальної ситуації щодо дотримання прав та свобод вказаних категорій.
Службі безпеки України
1. Досягти зменшення черг при проходженні лінії зіткнення та забезпечення першочергових потреб на КПВВ (водою, туалетами, швидкою медичною допомогою тощо).
Органам місцевого самоврядування:
1. Провести інвентаризацію наявного житлового фонду по областях (об’єктів незавершеного будівництва; будівель, які знаходяться в комунальній власності та потребують капітального ремонту; які знаходяться в комунальній власності як відумерла спадщина тощо), що може бути використаний для подальшого тимчасового розміщення ВПО або для надання їм у постійне користування.
2. Розробити та прийняти відповідні регіональні (місцеві) програми щодо підтримки, соціальної адаптації та інтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України.