Тренінг №6 28.03.25 «Соціальні гарантії та права для родин безвісти зниклих військовослужбовців»

Громадська організація «Вибір» (м.Львів) реалізує Проєкт «Підвищення спроможності ОГС надавати соціальні послуги ветеранам/кам та їх сім’ям» в межах субгранту Проєкту Європейського Союзу “Посилення залучення громадянського суспільства для розвитку соціальної сфери в Україні” (EU4CSOs Empower UA).

Проводить адвокат Лихачов Роман Борисович.

Поняття та правове регулювання статусу зниклого безвісти за особливих обставин.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює статус зниклого безвісти за особливих обставин є Закон України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин” (далі – Закон) та Положення про Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України 29 серпня 2022 року № 535.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону особа, зникла безвісти за особливих обставин, – особа, зникла безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Порядок набуття особою статусу безвісно зниклої за особливих обставин:

близькі родичі зниклої безвісті особи подають заяву про розшук до відповідного територіального органу Національної поліції України,
відомості про цей факт вносяться до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (далі – Реєстр),
саме з моменту внесення відомостей до Реєстру про факт зникнення, особа вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин.

Важливо зазначити, що надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, крім родичів, може бути подана:

представником військового формування;
органом державної влади, органом місцевого самоврядування;
Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин у випадку, якщо родичі такої особи звернулись з повідомленням про зникнення особи;
або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про факт зникнення.

Пільги, соціальні гарантії та права родини зниклих безвісти. Порядок їх реалізації.

Близькими родичами та членами сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, вважаються чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Право на інформацію та на соціальний захист.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин” близькі родичі та члени сім’ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин мають право:

на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме),
на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Право на відстрочку.

Положення п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” передбачає, що призову на військову службу на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Право на звільнення з військової служби.

Відповідно до абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” право на звільнення мають військовослужбовці, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Для звільнення відповідно до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 до рапорту додається:

документи, що підтверджують родинні зв’язки;
копія посвідчення члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або копія посвідчення члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни, копія свідоцтва про смерть особи, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України;
витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

Право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника (право на отримання пенсії у разі зникнення безвісти цивільної особи, яка передбачене Законом України “Про пенсійне забезпечення”).

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім’ї вважаються:

а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки – за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) дід і бабуся – в разі відсутності осіб, які за законом зобов’язані їх утримувати.

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Всі правила цього Закону, що стосуються сімей померлих, відповідно поширюються (оскільки не обумовлено інше) і на сім’ї безвісти відсутніх, якщо безвісна відсутність годувальника засвідчена у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 38 Закону члени сім’ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім’ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Згідно ст. 44 Закону пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника (стаття 64), але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних. На дітей, які втратили обох батьків (круглих сиріт), а також на дітей померлої одинокої матері пенсія на кожну дитину не може бути меншою від двократного розміру соціальної пенсії. Сім’ям, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків (круглі сироти), пенсія обчислюється із загальної суми заробітку обох батьків.

Право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника (право на отримання “військової” пенсії, передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”)

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-XII від 09 квітня 1992 року (далі – Закон) пенсії в разі втрати годувальника сім’ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім’ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом – якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім’ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім’ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

г) дід і бабуся – при відсутності осіб, які за законом зобов’язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Згідно ст. 31 Закону члени сім’ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім’ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Відповідно до п. а ст. 36 Закону пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

– у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім’ї (крім батьків, дружини (чоловіка)

– у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї.

Право на отримання грошового забезпечення (у разі зникнення безвісти військовослужбовця).

Регулюється Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядком виплати грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884.

Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі – особисте розпорядження на випадок полону).

У разі відсутності особистого розпорядження – грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата здійснюється до повного з’ясування обставин зникнення безвісти або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, які мають право на його отримання належні та не виплачені військовослужбовцям суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Право на отримання посвідчення.

Порядком видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28 травня 1993 року №379, передбачено право членів сім’ї військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, на отримання відповідного посвідчення.

Відповідно до п. 4 Порядку вказаний документ можуть отримати:

батьки,
дружина (чоловік) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб,
діти, які не досягли повноліття,
повнолітні діти – особи з інвалідністю з дитинства.

Для отримання посвідчення необхідно подати заяву та такі документи:

витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв’язку із визнанням його судом безвісно відсутнім або копія такого наказу;
рішення суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім;
копію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус;
документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем;
фотокартка члена сім’ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото;
висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;
рішення про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу.

По отримання посвідчення потрібно звернутися до:

територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК та СП) – про видачу посвідчення члена сім’ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який пропав безвісти під час проходження військової служби;
уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі – уповноважений орган) – про видачу посвідчення члена сім’ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, Служби зовнішньої розвідки, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який пропав безвісти під час проходження військової служби.

Важливо! Посвідчення не видається якщо військовослужбовець пропав безвісти внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення.

Інші права та соціальні гарантії.

Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». передбачає низку прав та гарантій для членів сім’ї військовослужбовця, який зник безвісти. Зокрема, це:

право на отримання позачергово місць у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах і дитячих оздоровчих таборах дітям військовослужбовців,
право на отримання жилих приміщень в позачерговому порядку в разі потреби поліпшення житлових умов,
право на отримання 50-відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності,
право на земельну ділянку та допомогу в будівництві від органів місцевого самоврядування,
право безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі) в межах адміністративного району за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – також електронного квитка, який видається на безоплатній основі,
право на 50-відсоткову знижку при користуванні міжміським залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом відповідно до закону.

Важливо! Іншими законами, нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування можуть бути встановлені додаткові пільги та соціальні гарантії для членів сім’ї зниклого безвісти військовослужбвоця.

Зміни до законодавства щодо соціальних гарантій та пільг для родин зниклих безвісти

Останні зміни до законодавства щодо соціальних гарантій та пільг для родин зниклих безвісти стосувалися порядку виплати грошового забезпечення членам сімей зниклих безвісти військовослужбовців.

До внесення змін грошове забезпечення виплачувалося таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку),
в разі її (його) відсутності – повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним),
законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства – незалежно від їх віку),
особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців,
батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Після внесення змін встановлено, що військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або зникнення безвісти щодо виплати його грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках

У разі відсутності особистого розпорядження виплата проводиться рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50 % грошового забезпечення, –

В першу чергі:

дружині (чоловіку),
законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей,
дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам,
батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені).

У разі відсутності представників з першої черги рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 20 % грошового забезпечення, –

В другу чергу:

повнолітнім дітям,
рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець.

Належна та не виплачена частка грошового забезпечення виплачується військовослужбовцю у разі його повернення або появи.

У разі загибелі (смерті) військовослужбовців або оголошення їх судом померлими належні та не виплачені суми грошового забезпечення включаються до складу спадщини.

Виплата грошового забезпечення не здійснюється членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували.

Особливості оформлення та проведення виплат.

Питання оформлення та проведення виплат регулюється Порядком виплати грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884.

Відповідно до Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється з дня зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім’я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються:

копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім’ї з даними про прізвище, ім’я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім’ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, – копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Командир розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов’язково зазначаються підстави для такої відмови.

Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей військовослужбовців, безвісно відсутніх, – до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Проблемні питання , які виникають для близьких зниклих безвісти.

Основними проблемами, з якими стикаються близькі зниклих безвісти осіб (як цивільних, так і військових) є:

відсутність налагодженої комунікації із органами державної влади для отримання інформації про зниклого безвісти родича,
юридична бюрократія пов’язана з оформленням документів для отримання пенсії по втраті годувальника,
бездіяльність військової частини, яка полягає у нерозгляді поданих заяв та документів на отримання грошового забезпечення військовополонених та зниклих безвісти військовослужбовців;
відмова військової частини у виплаті грошового забезпечення військовополонених та зниклих безвісти військовослужбовців через відсутність документів, які навіть не передбачені законодавством України (наприклад, довідка про відсутність дружини та дітей);
надання військовою частиною відповіді-відмови у вигляді листа, а не офіційного рішення за результатом поданих заяв та документів на отримання грошового забезпечення військовополонених та зниклих безвісти військовослужбовців;
дії військової частини, які полягають у зупинці виплати грошового забезпечення військовополонених та зниклих безвісти військовослужбовців у разі появи іншої особи, яка подала таку заяву та документи.

Судова практика пов’язана з реалізацією пільг і гарантій для родин зниклих безвісти за особливих обставин.

Незважаючи на встановлений порядок призначення і виплату грошового забезпечення членам сім’ї військовополонених чи зниклих безвісти оборонців, військові частини досить часто безпідставною відмовляють у виплаті таких коштів.

Наприклад, рішенням від 28 лютого 2024 року Волинський окружний адміністративний суд у справі №140/34627/23 визнав дії військової частини щодо відмови у виплаті грошового забезпечення дитині зниклого безвісти військовослужбовця протиправними та зобов’язав провести таку виплату.

Відповідно до обставин справи, донька зниклого безвісти військовослужбовця звернулася до суду у зв’язку із тим, що військова частина відмовила їй у виплаті грошового забезпечення її батька на тій підставі, що вона є повнолітньою та не перебувала на його утриманні, оскільки вони не проживали разом. Вона зазначила, що її батько сплачував аліменти на її утримання до 18 років, а згодом відповідно до закону на час навчання та досягнення дитиною 23 років.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначив, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

У зв’язку із тим, що донька перебувала на утримання свого батька-військовослужбовця, оскільки отримувала від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, суд встановив, що вона має право на грошове забезпечення, а тому задовольнив позовні вимоги.

Детальніше: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117375118.

Рішенням від 27 лютого 2025 року Рівненський окружний адміністративний суд у справі №460/13966/24 визнав протиправною бездіяльність військової частини щодо невиплати грошового забезпечення матері зниклого безвісти військовослужбовця та зобов’язав частину провести такі виплати.

Відповідно до обставин справи, жінка звернулася до військової частини із заявою про виплату грошового забезпечення за її сина, який зник безвісти, надавши відповідні документи. Однак на момент звернення до суду кошти не були нараховані та виплачені. Після відкриття справи військова частина здійснила нарахування, але сума виявилася неповною.

Приймаючи рішення, суд зазначив, що право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця мають дружина (чоловік), а в разі її (його) відсутності – повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства – незалежно від їх віку), а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батьки військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Суд також встановив, що дружини чи дітей у зниклого безвісти військовослужбовця немає.

Детальніше: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125477272

Рішенням від 29 серпня 2023 року Київський окружний адміністративний суд у справі №320/22862/23 визнав протиправними дії військової частини щодо невиплати дружині зниклого безвісти військовослужбовця грошового забезпечення та зобов’язав провести таку виплату.

Відповідно до обставин справи, жінка звернулася до суду у зв’язку із тим, що військова частина безпідставно не надала жодної відповіді на заяву про виплату грошового забезпечення її чоловіка, який зник безвісти.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначив, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців, зокрема, дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності – повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства – незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

У зв’язку із тим, що у жінки виникло право на отримання грошового забезпечення її чоловіка, суд задовольнив її позовні вимоги.

Детальніше: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113095347

Проблемні питання також виникають при оформленні посвідчення члена сім’ї зниклого безвісти військовослужбовця.

Наприклад, рішенням від 19 січня 2024 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав протиправною та скасувати відмову територіального центру комплектування та соціальної підтримки у видачі матері військовослужбовця, який зник безвісти під час проходження військової служби. посвідчення та зобов’язав видати такий документ.

Відповідно до обставин справи, жінка, як матір зниклого безвісти військовослужбовця, звернулася до суду у зв’язку із тим, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки відмовив їй у видачі посвідчення на тій підставі, що нею не було подано витягу з наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу, рішення суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім та сповіщення сім’ї.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначив, що в редакції, яка була чинною станом на момент виникнення правовідносин підставою для видачі посвідчення був документ, який підтверджує факт пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому Порядок не мав розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення. Таким чином, визначальним було проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то пропажі безвісти.

У зв’язку із тим, що жінка подала на підтвердження факту зникнення безвісти витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, суд задовольнив її вимоги.

Детальніше: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116833481

Рішенням від 18 березня 2024 року Рівненський окружний адміністративний суд у справі №460/27488/23 визнав протиправною та скасував відмову територіального центру комплектування та соціальної підтримки у видачі дружині зниклого безвісти військовослужбовця посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби та зобов’язав територіальний центр комплектування та соціальної підтримки розглянути подані документи.

Жінка зазначила, що в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки вимагали в неї витяг з наказу про виключення її чоловіка з особового складу військової частини та зазначили, що сповіщення сім’ї не є підставою для отримання посвідчення.

Рішення мотивовано тим, що в редакції, яка була чинною станом на момент виникнення правовідносин підставою для видачі посвідчення був документ, який підтверджує факт пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальний центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому Порядок не мав розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення. Таким чином, визначальним було проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то пропажі безвісти.

Детальніше: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117725498